Наші односельці: Печериця А.К. - Матеріали музею - Шкільний музей - Каталог статей - Мирненська загальноосвітня школа
Головна | Реєстрація | Вхід | RSSП`ятниця, 09.12.2016, 23:14

Пошук
Меню сайту
Категорії розділу
Організаційні документи [5]
Матеріали музею [9]
Екскурсії [3]
Книга відгуків [1]
Погода
Погода в Украине
Календар
Теги
Наше опитування
Я шукаю:
Всього відповідей: 4499
Колеги




Презентації для дітей

Учитель географії

www.rbdut.com.ua
 Заступник з виховної роботи Журнал Дніпро
Академія Саморобкіна
Шкільна бібліотека
Шкільні твори з української та зарубіжної літератури
Підручники для підготовка до ЗНО з історії України
Володарське НВО
Сайти шкіл Оріхівського району:
Малотокмачанська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Новоіванівська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Оріхівська гімназія № 1 «Сузір’я»
Освітянам
У Міністерстві освіти і науки України
Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Відділ освіти Оріхівської РДА
Оріхівський районний методичний кабінет
Форум директорів шкіл України
Освітній Інтернет портал Офіційний веб-сайт ПОІППО імені М.В. Остроградського
Партнери
Каталог MyList.com.ua каталог сайтів
Украинский портАл Освітній портал
a d d . i n . U A
Безкоштовний каталог сайтів Звір - Білий український каталог сайтів, безкоштовна розкрутка сайтів, реєстрація в каталозі [Vox.com.ua] Портал українця
Корисні посилання
Работа, персонал и трудоустройство в Киеве и Украине
карта Киева
Каталог для ваших сайтов
Статистика

Рейтинг сайта в веб-каталоге misto.zp.ua
Наша кнопка

Форма входу
Логін:
Пароль:

Каталог статей

Головна » Статті » Шкільний музей » Матеріали музею

Наші односельці: Печериця А.К.
  Антон Корнійович народився 28 лютого 1922 року в селі Липовці Карлицького району, Київської області. В родині простих селен, які сумлінно працювали на користь тільки–но створеної великої Радянської держави. Своє село, де пройшло дитинство пам’ятав, як село в якому дуже гарно цвіли дерева, та голосно співали жайворонки, сповіщаючи про схід сонця.
  У 1931 році Антон Корнійович ступив вперше на поріг школи. Йому тоді було 9 років. Навчався в Зеленівській СШ. Вчився легко із задоволенням. Улюбленим предметом в школі була біологія. Дуже любив тварин. Він пам’ятає голод 1932-1933 років, як разом  з друзями ходили виливати ховрахів. Тоді було дуже важко, бо забирали все: і худобу, і зерно. Батьки намагалися хоч якось прокормити дітей і тому шукали зерно в полях. Але на долю чоловіка, як на долі інших багатьох людей плинула війна. Саме вона обірвала мрії на майбутнє. Антон Корнійович тоді був випускником 10 класу.
  … Тихий літній вечір. Нарешті ти вже доросла людина. Скоро підеш у складне життя. Остання хвилина і тобі вручають атестат. Стільки радості… Великі плани на майбутнє: вступити до вузу. Всім класом відправились зустрічати перше "доросле” сонце… Але його, випускники 1941 року, в це 22 червня не побачили ще довгих 5 років. Прийшла війна...
  На наступний день, 23 червня 1941 року, Антон Корнійович, як і багато інших вже дорослих чоловіків, які могли захищати Батьківщину, став рядовим діючої армії. І з першого дня війни був відправлений на фронт. В 1942 році був відісланий на навчання до Тамбовського артилерійського училища, яке закінчив в тому ж році, отримавши військове звання – молодший лейтенант. В цьому ж році приймав участь в боях за оборону Москви.
Воював на I та II Західноукраїнському фронтах. Відомо, що II Український фронт визволяв такі країни як : Румунію, Болгарію, Угорщину, Югославію, Австрію, Берлін. Антон Корнійович 1944 році знаходився як раз саме у II фронті. Він пам’ятає, як форсували річки на території Венгрії. Німецькі війська зайняли територію між двома великими річками – Дунаєм і Тисою. Але хоробрі воїни під командуванням маршала Маліновського, який в той час був головним в II Українському фронті, вирішили форсувати ці річки. В цих тяжких боях загинуло багато товаришів Антона Корнійовича. Він сам був поранений в ліве стегно. Але  продовжував бій. Перейшовши річки, ця хоробра  людина тільки тут вперше глянула на свою рану. Вона виявилася не страшною, але певний час Антон Корнійович знаходився у шпиталі. Після видужування вернувся н6а фронт і продовжив свою службу. У 1944 році отримав звання лейтенанта. Фронт пересувався до кордонів Німеччини. Визволяли території країн Австрії, Болгарії та Югославії.
  Особливо запам’яталися теплі зустрічі  з мешканцями Югославії. Які були дуже раді бачити своїх визволителів. Вони називали їх "братушками”.
  День перемоги зустрів в Австрії. Які почуття були на той час? "Мені не вірилося що після скількох років війни, - говорить наш ветеран , - нарешті настав мир. Але треба було відбудувати нашу країну і я повернувся додому в 1947 році”
  Саме в цьому році збулася, ще з молодих років мрія; Антон Корнійович поступив до Білоцерківського сільськогосподарського інституту. В 1951 році одружився з Грайченко Оксаною Сергіївною (1922 року народження). Інститут закінчив у 1952 році і був направлений на роботу в Приморський район, Запорізької області, в село Інзовка. У цьому ж році народжується син Микола.  А в 1952 році – син Валерій.
  В 1959 році переїхали на постійне місце проживання в село Мирне Оріхівського району, де працював головним ветеринарним лікарем зернорадгоспу Оріхівський.
У 1982 році досягши пенсійного віку пішов на пенсію, але ще 10 років працював, до 1992 року.
  Помер Антон Корнійович 22 березня 2007 року.




Категорія: Матеріали музею | Додав: Валентина (11.05.2010)
Переглядів: 517 | Теги: музей | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Copyright ... © 2016
Конструктор сайтів - uCoz