Формування поняття про речення - Методика - Все для вчителя: навчання і виховання - Каталог статей - Мирненська загальноосвітня школа
Головна | Реєстрація | Вхід | RSSСубота, 03.12.2016, 08:48

Пошук
Меню сайту
Категорії розділу
Методика [10]
Педагогіка, психологія [2]
Свята і пам'ятні дати моєї Батьківщини [24]
Розраховано на школярів, їхніх дбайливих батьків, учителів та всіх, хто цікавиться вітчизняною культурою та історією.
До уваги ...! [1]
Керівникам навчальних закладів, вчителям, учням та їх батькам.
Погода
Погода в Украине
Календар
Теги
Наше опитування
Я шукаю:
Всього відповідей: 4499
Колеги




Презентації для дітей

Учитель географії

www.rbdut.com.ua
 Заступник з виховної роботи Журнал Дніпро
Академія Саморобкіна
Шкільна бібліотека
Шкільні твори з української та зарубіжної літератури
Підручники для підготовка до ЗНО з історії України
Володарське НВО
Сайти шкіл Оріхівського району:
Малотокмачанська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Новоіванівська ЗОШ І-ІІІ ступенів
Оріхівська гімназія № 1 «Сузір’я»
Освітянам
У Міністерстві освіти і науки України
Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
Відділ освіти Оріхівської РДА
Оріхівський районний методичний кабінет
Форум директорів шкіл України
Освітній Інтернет портал Офіційний веб-сайт ПОІППО імені М.В. Остроградського
Партнери
Каталог MyList.com.ua каталог сайтів
Украинский портАл Освітній портал
a d d . i n . U A
Безкоштовний каталог сайтів Звір - Білий український каталог сайтів, безкоштовна розкрутка сайтів, реєстрація в каталозі [Vox.com.ua] Портал українця
Корисні посилання
Работа, персонал и трудоустройство в Киеве и Украине
карта Киева
Каталог для ваших сайтов
Статистика

Рейтинг сайта в веб-каталоге misto.zp.ua
Наша кнопка

Форма входу
Логін:
Пароль:

Каталог статей

Головна » Статті » Все для вчителя: навчання і виховання » Методика

Формування поняття про речення
Формуючи поняття про речення як слово або групу слів, що виражають закінчену думку, учитель насамперед повинен зіставити речення з його частиною (фрагментом), демонструючи в такий спосіб закінченість і незакінченість думки, завершеність і незавершеність інтонаційної будови. Так, зіставляючи речення У школі всі діти вчаться з його частиною у школі діти..., учні переконуються, що перше висловлювання є реченням, бо в ньому знаходимо відповідь на запитання: про кого розповідається? (про дітей) і що розповідається? (вчаться), воно виражає певну думку і вимовляється з інтонацією завершення, тобто в кінці речення голос понижується. У частині ж цього речення думка висловлена лише частково, в ній тільки повідомляється особа, але не сказано, що вона робить або якою вона є. Додаючи слово вчаться, спостерігаємо, як речення набуває завершеності.
Спостереження готових зразків речень і активна робота над їх створенням сприяють усвідомленому засвоєнню ознак речення як синтаксичної одиниці зв'язного мовлення. Варто добирати і такі вправи, які спонукали б складати не лише окремі речення, а й зв'язані за змістом. Закінчуючи речення, поширюючи їх другорядними членами, учні водночас повинні думати, як вплине така робота на зміст зв'язного висловлювання в цілому. Наприклад:
1.Поширте речення за запитаннями.
Ось уже видніються (які?) гори, їх вершини сягають (чого?).
2.Позакінчуйте розпочаті речення.
Влітку ми любимо відпочивати біля... Там ми... До нас часто прибігає... Він теж...
3.Поширте речення, добираючи слова з дужок.
Насунула чорна (хмарка, хмаринка, хмара). Знявся рвучкий (вітер, вітерець, вітрисько). Задріботіли (краплі, краплинки) дощу.
Вивчення типів речень за метою висловлювання та інтонацією
Під час опрацювання речення значної ваги набуває робота над його інтонаційним оформленням, граматичною паузою, що на письмі позначається розділовими знаками. Важливо з перших же кроків опанування грамоти привчати першокласників «читати» розділові знаки, відтворювати тривалість пауз, які позначаються на письмі комою, крапкою та іншими розділовими знаками, відтворювати речення з розповідною, питальною, неокличною та окличною інтонаціями. Для цього є всі умови, бо на сторінках «Букваря» даються тексти з різними розділовими знаками. Завдання вчителя — скористатися цим.
У 2 класі учні засвоюють, що за метою висловлювання є речення розповідні, питальні і спонукальні. Важливо, щоб учні навчились розпізнавати їх не тільки за розділовими знаками та інтонацією, а й за способами вираження розповіді, питання, спонукання. Тому велике значення мають вдало дібрані виразні приклади (наявність у питальному реченні питальних слів хто? де? куди? коли? і т. п.,звертань, у спонукальному — звертань, наказової форми дієслів). Саме на тлі питальних і спонукальних речень другокласники практично засвоюють кличний відмінок іменників, що виступає у ролі звертань, і форми наказового способу дієслів у спонукальних реченнях.
Речення зі звертанням діти чують не тільки на уроках мови, але й на уроках і читання. Працюючи над тим чи іншим текстом з діалогами, учитель має привертати увагу учнів до того, як виділяється звертання на письмі (комою чи знаком оклику), як його слід інтонувати в усному мовленні. А під час вивчення головних членів речення слід підкреслити, що звертання ніколи не буває підметом чи іншим членом речення. Це можна пояснити, зіставляючи близькі за змістом речення, наприклад:
Мама читає мені казку. 
Мамо, прочитай мені казку. 
Мамо! Прочитай мені казку.
У першому реченні є підмет і присудок, але в ньому немає звертання. У другому і третьому — підмета немає, але є звертання. Особливості інтонації теж найкраще ілюструвати на одному і тому самому реченні, зміст якого змінюється залежно від мети висловлювання. Так, розповідне речення Брат працює трактористом стане питальним, якщо його вимовити з питальною інтонацією (Брат працює трактористом?), змінивши форми слів, утворимо спонукальне: «Брате, працюй трактористом». Кожне з цих речень може стати окличним, якщо вимовити його з більшою силою голосу. 
Слуховий і руховий аналізатори особливо активно працюють тоді, коли учні постійно складають або перебудовують речення, компонують невеличкі зв'язні висловлювання, вводячи в них різні за метою й за інтонацією речення, а до них — звертання. Можна запропонувати такі, наприклад, вправи:
1.Склади розповідне, питальне і спонукальне речення. Для цього використай такі слова: хлопчик, другий клас, навчатися, який, добре. Змінюй їх відповідно до змісту.
Зв'язуючи слова за змістом висловлювання, учні одержать кілька варіантів речень: Хлопчик навчається у другому класі. Хлопчик навчається у другому класі? У якому класі навчається хлопчик? Який хлопчик навчається у другому класі? Хлопчику, добре вчися у другому класі! і т. п.
2. Подані речення перебудуй так, щоб вони стали спонукальними. 
Сергійко відвідає музей. Подруга прийде до мене в гості. Оленка виконує завдання. Бабуся розповідає казку.
3.Передай усно або на письмі розмову між двома друзями. Кожне речення-запитання і речення-відповідь пиши з нового рядка. 
Зразок:
— Петрику, чим ти займаєшся у вільний час?
— У вільний час я люблю читати книжки.
— А які книжки ти читаєш? 
4. Склади зв'язну розповідь про прогулянку в ліс. Використай у ній неокличні та окличні речення.
Пропонуючи будь-яку із вправ, учитель повинен подати зразок виконання. Під час роботи над інтонуванням різних за метою висловлювання речень учні привчаються застосовувати логічний наголос. Без цього не може бути виразного читання. Доцільно дібрати таке речення, кожне слово якого можна виділити голосом як у питальному реченні, так і в реченні, що є відповіддю на поставлене запитання. Наприклад, речення Цього року учні нашого класу побували на острові Хортиця може стати відповіддю на різні запитання: Коли побували учні вашого класу на острові Хортиця? (Цього року.) Учні якого класу побували на острові Хортиця цього року? (Учні нашого класу.) Де побували цього року учні вашого класу? (...на острові Хортиця). Чи побували учні вашого класу цього року на острові Хортиця? (...побували). Відповідаючи на запитання, учні мають з більшою силою голосу вимовляти ті слова, які є відповіддю на запитання (вони ставляться в кінці речень-відповідей). Логічний наголос учні засвоюють практично, без використання терміна.
Працюючи над реченням, учні вчаться давати повні й короткі відповіді на запитання. Учитель повинен учити школярів давати повні відповіді, але не завжди слід вимагати їх. Повна відповідь потрібна тоді, коли є необхідність точно сформулювати думку, описати малюнок, переказати зміст прочитаного. Під час живого спілкування, у діалогічному мовленні можна задовольнятися неповними (короткими) відповідями, що є цілком природним для такого типу мовлення.

За матеріалами "Методика навчаня української мови в початковій школі" за редакцією М.С.Вашуленка

Категорія: Методика | Додав: Валентина (31.01.2012)
Переглядів: 6327 | Теги: методика | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Copyright ... © 2016
Конструктор сайтів - uCoz